Спів долі
Ніжність доторкнулась долонями до світу
У справжніх почуттях, у дотику, у снах.
Не одягне вже корону квітка променів світанку
Але ми як перше линем до безсоння того ранку.
Я жива, я в світлі неба.
Співом долі запах квітів зістрічає і сьогодні ,
Бо були в ті дні щасливі слова свіжі, як натхнення
І забуті сподівання, як слова прощання.
Шумом казки зустрічає день народжений в безодні
І вінок магічний вдягне у ясную ніч купальську
Вже не співатимуть, як перше, ноти сірих, мокрих буднів,
Бо в них у кожній ноті щастя починається сьогодні.
Тільки звідки не прийшовши ти полюбиш справжню волю,
Яка з вітром десь мандрує там де зорі й сині гори.
Бо чарує серце й манить велич духу, звук трембіти...
Воля серця й вінок на хвилях приведуть до нього.