29.07.2012 09:09
-
167
    
  3 | 3  
 © Крісман Наталія

На долі скрижалях

У відлунні минулих трагедій шукаю підказки,

На вчорашніх снігах - слід, котрий приведе до межі,

Де любов все простить, де так легко ходити без маски,

Де в театрі Життя я не гратиму ролі чужі.


У відлунні жалів залишилася крихітка світла,

Що розтопить в душі лід моїх споконвічних зневір.

Може, ще віднайду я того, хто мене воскресити

До життя знов зуміє і серцем промовить «Повір!».


У відлунні дощів відшуковую те, що зосталось

Від сердечних розп`ять на хрестах розставання і зрад.

Закарбую ЛЮБОВ я навіки на долі скрижалях,

Йду на сяйво зорі і уже не повернусь назад!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.07.2012 16:28  Каранда Галина 

сподобалося.

 29.07.2012 13:21  Ем Скитаній => © 

дуже цікавий смисловий вірш. тут не лише про кохання...

 29.07.2012 12:32  Тетяна Чорновіл => © 

Ох! Не карбуйте! Може так вийти, що самі будете не раді тому навіки закарбованому!

 29.07.2012 11:29  Саша => © 

Вірш насправді чудовий =)))images (1)

 29.07.2012 11:02  Саша => © 

{#}

Чудово