"Підщочилась на призьбі..." - геніальна знахідка, Віталію Володимировичу! Болюча тема і водночас одвічна. Так минає людське життя. Другий катрен бажано б підправити. І ритмічно складно, і рима десь відійшла. Якщо вийде, звісно)) І "витирая" - в українській мові це дієприслівник "витираючи".
Пане Віталію, до сліз... Дуже зворушиво, правдиво, щиро. Люблю читати про старість... Кожен раз крається серце, але це так по-справжньому, вкотре вдивлятися в очі і зморщки людей, що прожили життя... Дякую Вам за цей вірш! В улюблене.
