ВІД ТРИПІЛЬЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ

2.ПРО ІСТОРИЧНІ НАЗВИ

Етимологія – наука щемна:

Геть дискусійна ще й непевна.

Пристрасті стихають, киплять знову,

Бо на кону тут Назви й Слово.

Чом так чи сяк – ніхто не знає.

Наука думає й гадає.

Труди великі й гарні пише,

Бо предок в спину їм не дише:

Той був, той знав, той жив, не жив -

Дехто й слідів не залишив!

То ж в кожній жінці й чоловіку

Кровозмішання йде без ліку:

Трипільцем був, став Українцем,

Германин вже назвався Німцем.

Був Москаль - Росіянин став,

Коли в Русина Русь забрав.

На силу, як і повелося,

Прозвав Русина Малоросом.

Русин, набідувавшись вкрай, по вінця

Назвав себе вже Українцем.

Хозар став Жидом, потім – Євреєм,

Там – Ізраїльтянином, десь – Іудеєм.

Германи - Німці, комусь - Шваби.

Французи – нині, були – Галли.

Одним – Кацапи, другим – Хохли.

Так різні назви всім дали.

Як вуси й оселедець має –

Хохлом поважно прозивають,

Коли ж борідочку, мов цап –

Пиши пропало, ти – Кацап!

Люд лиш смішиться. В Бога є:

Він назви всім й всьому дає.

Бог один, Трипільці знали,

Його любили й шанували:

Трипільці, Русини, Українці

Разом, вкупі ми – Арійці…

За Божим Промислом - Арійці,

За місцем наданим – Трипільці,

По Расі й Мові ми – Русини,

За Часом – чада України.

(Далі буде)

м. Київ, 6.06. 2011р