ДБРНЧ
Що то за дивний напис
на стіні напівзруйнованого будинку –
"ДБРНЧ"?
Перше, що спадає на думку –
щире побажання товаришам по службі:
"Добраніч!"
Та це було би надто просто.
Може, це справа рук солдата
із села Дубриничі, що на Закарпатті,
прагнення вкарбувати свою землю в історію?
А може, це – відчайдушне прохання:
"Добринчи!"
І життя, як сліпий кобзар,
сумлінно грає на біс
пару бравих козацьких пісень,
даруючи воїну ще декілька світанків,
що зігріють його теплою бронзою променів.
Чи то хизування, мовляв:
"Тут була добірна частина війська.
Знай наших."
А може, це кодові слова
командира батальйону, що попереджають:
"До обороны – час."?
Як би там не було, на добраніч тобі,
бравий солдате з добірної частини війська,
котрий родом з Дубриничів!
Нехай твій кобзар добринчить свою пісню.
І нехай ця пісня ще дооовго триватиме.
А раптом обірветься –
до оборони буде ще ціла вічність,
аби передумати всі свої думи,
згадати все, добре підготуватися
і зробити впевнений крок
в тепле ранкове осоння...
© Саша Обрій.
