Музика кохання

На сонці золотом іскриться дощ весняний, 

озера в небесах синіють гаряч`е, 

і хмари сніжно-білі, обрус полотняний, 

біліють в небі, мов оголене плече…

В мовчанні зупинись. Роняють сльози раю

суцвіття весняні, схилившись через тин, 

усмішка на вустах промінням сонця сяє, 

а на ланітах - ніжні пелюстки жоржин…

Не рухайся, мовчи. Тебе в обіймах ніжних

теплом зігрію і цілунками весни, 

дарує музику кохання дощ капіжний, 

веселку в небі, кольоровий серпантин…

***

На солнце золотом сияет дождь летучий, 

озера в небесах синеют горячо, 

и туча белая из-за лиловой тучи

встает, как голое плечо.

Молчи, остановись. Роняют слезы рая

соцветья вешние, склонясь через плетень, 

и на твоем лице играет их сырая, 

благоухающая тень.

Не двигайся, молчи. Тень эту голубую

я поцелуями любовно обогну.

Цветы колышутся... я счастлив. Я целую

запечатленную весну.

"Облака" В. Набоков

м. Київ, 15.02.2016