Вона й вода
Вона пила зі мною воду,
За це її я полюбив,
Не за якусь красиву вроду
І не за розуму прорив.
Вона мене теж полюбила,
Я здивував її до сліз,
Води як в мене попросила
Я цілу пляшку їй приніс.
Вона водою смакувала
І пляшку випила до дна,
Мене у губи цілувала,
Була весела і чудна.
Коли прощався я із нею,
Вона хотіла геть іти,
Я вже вважав її своєю,
Радів любов вдалось знайти.
З тих пір пройшло багато часу,
Можливо рік, а мо’ брешу,
Порожню пляшку як прикрасу
На стіл поставив й бережу.
Не цілувався я з дівками
Й мене ніхто не цілував,
Її цілунок ждав роками,
Я ж їй любов подарував.
м. Київ, 20.02.16.
