ВІД ТРИПІЛЬЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ
9.ПРО КИЇВСЬКУ РУСЬ. ДИНАСТІЯ РЮРИКОВИЧІВ
36
На Півночі жили Варяги,
На Півдні – Грецькі були стяги.
Тут Борисфен. То ж задалеко
Простягся «Шлях з Варяг у Греки».
Купці варязькі ним пливли,
Грекам товар різний везли.
Туди й назад засновигали,
На місто Кия поглядали,
Варяг ватагу привели,
Чужу Столицю зайняли.
37
Раніш, як Бога забували,
Тих нищив Бог й вони зникали.
Після Трипілля Бог в покої -
На знищення махнув рукою.
Карав за зраду. Та в відплату
Народи став асимілювати…
Варяги місто зайняли,
Призвичаїлись і зажили,
Мову Слов’ян опанували,
Прижилися й асимілювали.
38
Порядність в усьому зберегли,
Й по - новому тут зажили.
Вождь, що ім’я Рюрик мав,
У місті Кия Князем став.
Воєвод у Землі призначає,
Смуту в державі припиняє,
Порядки строгі завели,
Чистоту в Столиці навели.
З сусідами, що зазіхали,
Погрожували і нападали,
39
Київський Князь став воювати,
Землі свої й чужі відбирати.
Кочівників всіх розігнав
З державами - мир уклав.
Дружина в Князя волосата
Билась хоробро і завзято.
Русе волосся вітер розвіває
Жах на ворогів всіх наганяє.
Ті їх русинами прозвали,
Боялися і поважали.
40
До смаку Князю – народ «русини»,
Місто Кия - просто «Київ».
Так ні від кого й не чомусь
Назвав державу - «Київська Русь».
Варяг став першим «руським» Князем,
Землі в руках тримав всі разом.
Держава розвивалась і міцніла,
Ворогів ганяла і громила.
В державі сильній Князь спочив
Династію Рюриковичів зродив.
41
Нащадки Князя шанували,
Владу від нього успадкували,
Самі в Столиці князювали,
Воєвод у Землі призначали.
Київська Русь – міцна держава,
Росла, мужніла й процвітала.
Династія київських князів: Рюрик,
Дір, Аскольд, Олег,
Ігор, Ольга, Святослав
Володимир, Ярослав…
42
Всіх їх історики вивчають,
Славлять, лають, співчувають.
З них виділяють різні лики -
Від маленьких і до великих.
За дурних, розумних, мають,
Гвалтують чи прославляють.
Історія кмітлива і жорстока!
Хто в тисячоліття встромить око?
В землі поривсь, в думках літнув:
Хто з них Велике щось утнув?
43
То ж у віках й ділах узрів
Хто Русь у свій час охрестив.
Тут Володимир з своїм ликом
Став Хрестителем, Святим й Великим.
…Династія Князів йшла чин по чину -
В наступнику поліпшувалась Людина.
Князь й Великий воїн Святослав
Сина з простолюдинкою зачав!
Дуже любив свою Малушу
Та й жив би з нею душа в душу.
44
Так він же Князь, вона рабиня!
Заборонила шлюб мама – Княгиня.
З тієї щирої любові
З’явився син міцний й здоровий.
Ольга Володимиром назвала,
Сама ростила й виховувала.
Як Князем став, бурхливо жив,
Жінок – без ліку й всіх любив.
Дітей та родичів - без міри,
Всі хочуть їсти, мов ті звірі.
45
Нагулявсь. Пора прийшла. Без стиду
У жони взяв собі Рогніду.
З роду високого – Князівна,
Та захотілось ще й Царівну.
До Візантії він звертає,
Принцесу любить ще й кохає.
Співає їй святу осанну -
Не віддають царівну Анну!
Язичник, кажуть. То ж хрестись,
Потім, як хочеш, вже й женись.
46
Князь йде до моря. І на плесі
Він хреститься у Херсонесі.
Вертає в Київ з молодою
Й Християнство привіз з собою.
Ідолів в Дніпро скидає,
Народ у річку заганяє
До Хреста. Всіх похрестив.
Й народ по - новому зажив.
Пішли церкви, книжки та школи,
Монахи, дяки й попи довкола.
47
Християнство він в Русі заклав,
Тому Великим Князем став.
Князь живе, старіє, помирає,
Синам престол і Землі полишає.
Між синами - чвари та гризня
За престол, за Землі йде війна.
Всіх Ярослав перемагає,
На престол у Києві сідає,
Вже християнин. Й на кону
Одну він має лиш жону.
48
Чотири дочки народжає,
На трони Європи їх саджає,
Зі всіма дружить і нівроку -
Він вже поважний тесть Європи.
Бо Мудрим був! Русь процвітає.
Тут книжки пишуть і читають.
Ідуть роки. Віки минають.
Князі приходять й спочивають.
Діти ростуть. Росте рідня.
Всім жити треба. Всім – земля.
Та всім посади й до посади,
Ніхто нікому вже не радий,
Сімейні чвари та гризня -
Знов ворогування й знов війна.
Роздрібнені, ні мужності, ні сили,
А тут Монголи навалились.(Далі буде)
м. Київ, 7.09. 2011р.