23.02.2016 18:02
for all
121 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Кучеренко Олександр Васильович

КОЛИ РАДІЮТЬ ВЕЛОСИПЕДИ

КОЛИ РАДІЮТЬ ВЕЛОСИПЕДИ

Дивина... 

З якою затятістю ми прагнемо винайти машину часу,  

нехтуючи при цьому природним її відповідником – пам`яттю!

І пам`ять сама якось по-троху починає легковажити нами.

А що би ще на її місці зробила 

будь-яка інша примхлива панянка?

Який привіт – така й відповідь.


Будь-який штучний замінник має на меті

обрубати усе, що б нагадувало про те,  

що ми колись вміли успішно робити й без нього.

Телепатію поглинув мобільний зв`язок.

Живе спілкування – 

віртуальний світ соцмереж та ігор.


Та й сам Ігор... Богдан-Ігор Антонич,  

глянувши неупередженим оком на цю вакханалію,  

злякався б, не повіривши в те, до чого довела цей світ

його запальна модерність 

та робота на випередження часу.

Отак не вір після цього в ефект метелика.


Пам`ять. Вона легко піддається спокусі

бути зафіксованою на фото чи відео.

Пам’ять. Вона рада зайвий раз щось забути,  

або навіть взагалі не запам’ятовувати.


Машина часу. Її й досі не винайшли.

Мабуть, з огляду на те,  

що вона нам не дуже то й потрібна.

Для чого взагалі потрібна машина часу?

Для чого нам потрібно увесь час щось згадувати,  

порпаючись в нутрощах минулого,  

живучи при цьому у світі, де кожного дня 

вкотре забувається щось набагато важливіше?


І як би ми не тікали в часи інших ігор та ігорів

(Антонича чи то навіть князя київського) – 

все одно, так чи інакше, час приведе нас до того ж місця,  

звідки ми втекли, звідки ми витекли – до нашого,  

такого до болю знайомого гирла.


Цікаво, чи дуже радіють велосипеди,  

коли черговий розумник

починає заново їх відкривати

і робить це кожного наступного разу

в якнайбільш недолугіший спосіб?


© Саша Обрій

Публікації: Кучеренко Олександр Васильович

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.02.2016 18:06  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!) 

 24.02.2016 10:50  Тетяна Ільніцька => © 

Без Антонича ніяк)) Ні в живому спілкуванні, ні у віртуальному)))
Цікавий твір написав! Сподобалося!