ВОДИ!
Скільки ти можеш випити щонайбільше води,
коли тобі абсолютно не хочеться пити,
а можливо, навіть відверто верне від неї?
200 грам? Літр? Півтора? Два літри?
Скільки тобі до снаги
силоміць влити до шлунку
прозорої рідини
що має вагоме слово в твоєму тілі?
60% від маси – не так вже й мало.
Достатньо, аби дати тобі зрозуміти,
хто в хаті господар.
Та поглянь, чи то не ти
сунеш, спраглий, пустелею з криком в очах:
«Води! Води! Пити! Пити! Води!»
Води його за собою чи не води –
все одно твій верблюд
не напоїть тебе жиром зі свого горба,
а його кров буде тобі не до смаку.
Верблюжа кров – напій досвідчених бедуїнів.
І (о диво!) досі ненависна тобі рідина
вмить перетворюється
на живильну небесну вологу.
На божу благодать, райський сік,
у якому приховано ключ до твого життя.
Вода! Ніби чарівна голка кощея.
Твоя «ахілесова п’ята» і твій еліксир молодості.
Але цього разу води, як на те, немає.
Раніше тіла твоїх пращурів
складалися із пшениці, картоплі, сала,
з капусти, галушок, буряків, яблук
і води з джерела чи з криниці.
Нині твоє тіло – це білки, жири, вуглеводи,
мінерали і 60% прозорої рідини без смаку,
що утримують вкупі твою хімічну тендітність.
Скільки ти можеш випити води?
Скільки ти можеш прожити без води?
Скількох у світі мучить дика спрага?
Кого – у суворій пустелі, а кого – з перепою.
«Влаштую-но безперебійне водопостачання!» -
Отак собі думаю, тим часом старанно майструючи
надійний станок для заливання водою.
Одвічна проблема вирішена, мрія вже близько.
Набивай-но рота соломою, –
я встромляю новісіньку лійку!
© Саша Обрій.
