Любов народжена здавна
Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.
Леся Українка
Так міцно, щільно, і закрить од світа,
Я не боюсь тобі життя одняти,
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.
Леся Українка
Моя любов народжена здавна,
Лиш на мить в мені затихала,
Я хотіла її позбутись:
Все заміну тобі шукала…
Нам не можна було кохати,
Не було нам на це схвали –
Тебе «дім» не хотів пускати,
Мене «минуле» міцно тримало!
Розтинали шляхи бурани,
Розривали образи крила
Ти - для мене лишавсь «Коханий»,
Я – для тебе лишалась «Милой».
В нас велике було кохання,
Почуття було дуже сильне,
В ньому сонце світилось раннє,
В ньому диво творилось дивне…
Я не знаю чи є майбутнє..?
Чи суспільна у нас дорога..?
Знаю лиш, це прекрасне оте й могутнє,
Що колись здивувало Бога!
І як станеш колись руїной,
Я плющем її заплету,
Ти залишися в мене «Єдиним»!
Я з «руїной» своєю паду!
26.03