Пробудження...
Про війну Пробудження...
Мій всесвіт, сильно ти змінився:
Пропали барви, а з’явилась тінь.
Я знаю: в чомусь помилився…
Та винен я, а не мільйони поколінь!
Не мав я віри, не зважав на досвід,
Та час спливав немов пісок,
Аж поки ворог не ввірвався в досвіт,
Допоки жах не пропалив кісток.
Мій всесвіт: я вже може втратив розум?
Бо не впізнав розлому в цілині твоїй.
А може просто відчуваю втому,
І поступово розчиняюсь в ній?
Збагнув, що спів пташок – не означає весну,
Відчув, що тиха ніч – не є гарантом сну.
Я жив не довго та чудесно!
Я молодим зустрів війну!
Буду боротись, поки маю подих.
Буту стояти за життя – на смерть!
І переможу, най це буде подвиг,
Та ворог скоро забереться геть!
Мій всесвіт: сильно ти змінився,
З’явились барви, розчинилась тінь.
Тепер я знаю, що не помилився!
Бо є майбутнє в наших поколінь!
Нікопольщина, 21.05.2023