Невже - весна?
Невже весна? Невже таки вона?
Сміються верби, марить сонце літом.
І все живе. Усе живе сповна,
Махаючи веселці цій привітом.
Хлюпоче річка, десь течуть струмки,
А я й не вірю досі, мов спросоння,
Це вже реальність? Зовсім не думки?
Тюльпани розквітають трохи сонні.
Життя іде, за вітрами й теплом,
Втікає холод в гори і долини.
Земля багата квітами й зелом,
А день летить у сонячні хвилини.
Невже це так? Прокинулись зі сну…
Покинули всю злість, старі докори…
А я, як вперше, зустрічаю цю весну.
А я, як вперше, підіймаю серце вгору…