Тихіше!
Тихіше, моя радосте! Нехай ніхто не чує,
ще так замало сили не згоріти
хай ми ще трохи позимуєм,
хай ще зазнаєм трохи літа.
А там нехай нас ріжуть язиками,
Бо для чуток нема гріха,
Бо із чуток народжуються драми,
В кулак стискається рука.
Тихіше, моя радосте! Нас хочуть розлучити.
Під снігом заздрість холодиться
Накрившись прозою, я можу ще пожити,
Накритим прозою нічого вже не сниться.
Тихіше, моя радосте, свята моя спокусо!
На мене будень вже полює.
Я скільки зможу поборюся.
Тихіше, моя радосте, нехай ніхто не чує!
