14.03.2016 20:33
для всіх
206
    
  6 | 6  
 © Ольга Шнуренко

Сум`яття почуттів

з рубрики / циклу «Вірші до Свят»

"Образа - це хворий стан душі. Душа повинна вміти прощати -
інакше бути не може! Ну, як на Білім світі можна жити,
радіти сонцю і любити, коли образа смокче душу і гризе?"

Мінорно скиглив вітер за вікном, 

Крильми тривожно бився в шибки, 

Пила цикорій на ніч, як вино, 

Під мелодійні звуки скрипки…


Сумні думки, сум’яття почуттів, 

На небі Зірка, як святе знамення, 

Звільняюся від тяжкості гріхів, 

І на вустах - слова прощення…



м. Київ, 13.03.2016

Ольга Шнуренко цікавиться

  • Ольга ШнуренкоМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.03.2016 12:36  Світлана Рачинська => © 

Чудовий вірш, Оленько!!! Чистий і прозорий як сльоза прощення.

 15.03.2016 09:09  Тетяна Белімова => © 

Слушні думки. Образи відпускаємо - не лише прощаємо тих, хто нас образив. У першу чергу, самі себе очищаємо і стаємо кращими. 

А ось у Ліни Костенко нещодавно прочитала:

"Жінки довше переживають образу,

 незалежно від того,

 вони образили чи їх ображено…"

Це Вашого твору, звісно, не стосується. Просто афоризм запам`ятався. Прикметний, як на мене. Спостереження цілком слушне)) 

 14.03.2016 21:04  Цирульніков Ігор => © 

Легко, і витончено. В кайф, коротше.
До того ж "мінорно скиглив вітер" - гарна знахідка!

 14.03.2016 20:42  Каранда Галина => © 

хм... це прощення, наодинці з собою... а той, кого прощено, знає про це? хоч це, мабуть, і не принципово, та все ж...