17.03.2016 10:52
Без обмежень
136 views
Rating 0 | 0 users
 © Полічковський Олександр Віталійович

Акростихотворение «Александр Поличковский»

Алеет солнышко над Северным Кавказом, 

Ложа узорчато на горы светотень, 

Еле идём, уставшие все сразу, 

Когда маневры длятся каждый божий день.

Снимаем каски, автоматы и шинели, 

А на дворе еще лежит на взгорьях снег.

Настал отбой, солдаты захрапели, 

«Домой так хочется», – сказал мне друг Олег…

Решил, … что буду я гражданский человек.

Пока наш дембель очень далеко, 

Однако беззаветно ждём его.

Листая каждый день листки календаря, 

Иду навстречу будущему Я.

Читаем в красной комнате «Устав», 

Кидать гранаты на ученьях не устав.

Откуда, братцы, силы ещё есть? –

Весной, когда нагрузок не исчесть.

Следы свои оставим здесь, вдали, 

Как росписи… в картинах С.Дали1.

Идём в солдатских мы шинелях по Кавказу, 

«Й» краткое урифмовал я сразу.

Ирпень 2000



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Одесса – мой любимый город / Вірш | Полічковський Олександр Віталійович».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Полічковський Олександр Віталійович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо