Тадм І будуть сни промінчиками між
думок блукати щемно-вередливих
наказуючи мовби: «та відріж
примар отих всі тіні полохливі!»
бо скресла крига, і розтав вже лід,
в повітрі в’язко мостяться причини
й розпався раптом надвеликий світ
на цятки сонць, ще запханих в щілини
та не важливо – ниточки тепла
мережать простір сонно-мерехтливий
і пахне, пахне збуджена земля
навіюючи ніби: ти щаслива!
Харків, 29.03.2016
02.04.2016 14:11 Наталия Яценко-Мельник => © |
 У Вас вірші оптимістичн і сонячні, у мене--похмурі і сумні...Надіюсь, + і - притягнуться. Гарно. |
31.03.2016 18:06 Маріанна => © |
 Весняно. Красиво! |
31.03.2016 17:54 Світлана Рачинська => © |
 І пахне, пахне моя збуджена уява цим твором) Пречудово! Скучила, Танюшко) |
31.03.2016 11:33 Олена Вишневська => © |
 Класний віргш, Танюш! Дуже сподобалось! Дуже! |
31.03.2016 07:31 Тетяна Белімова => © |
 Красиво! У ритмі весняного пробудження! |
31.03.2016 03:40 Серго Сокольник => © |
 Що ж, оптимізму Вам не займати, Таню) |
30.03.2016 20:50 Олена Коленченко => © |
 Чудовий вірш!!!! |
30.03.2016 17:43 Каранда Галина => © |
 і все це одним реченням! Супер!!! запхані у щілини цятки сонць і причини, що в`язко мостяться - то щось! дуже сподобалося! |
30.03.2016 14:10 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш теплими весняними сподіваннями. А "ніби"... з думок геть! Разом з примарами. Щастя відчутніше без додатку "ніби"))) Нехай у душі квітує весна! |
30.03.2016 12:05 Ольга Шнуренко => © |
 Всі ті дрібні сонечка потрібно зібрати докупи і тоді стане сонячно, світло і тепло на душі! |
30.03.2016 11:57 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Так, Таню) те віяння дуже відчувається. |