І буде новий день, і будуть нові вірші...
з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
І буде новий день, і будуть нові вірші…..
А як же тоді ті, написані давно?
Адже стає якось все більше їх, і більше….
Невже пощезнуть всі, немов і не було?
Питання непросте і, мабуть, риторичне:
Що закарбує час, що кане в небуття?
Усе, як і в людей… Для вічності це звично,
Де кожне із творінь живе своїм життям
Хтось спалахом зірниць сяйне і зникне швидко,
Хтось жеврітиме так, як іскорка тепла,
А хтось залишить слід, що ніби і не видко,
Але від нього лиш зростають два крила…
Харків, 28.10.2014
