Байка про дебіла, та лохів

На просторах України, 

у якомусь з міст, чи сіл, 

жив-був батько, і три сини –

два нормальних, і дебіл. 

Старший – працював у полі.

Син середній – лісоруб.

Ну, а меншому, Миколі, 

аби «чвертку», та й у "клюб". 

Каже батько – бачить Боже, 

що ти виріс вже, окріп.

Та в родині має кожен

зароблять собі на хліб! 

Щоб покласти крихту в рота, 

треба, синку, працювать.

То ж шукай собі роботу.

або йди к такій-то мать! 

-Добре, - прошипів Микола, -

Пам’ятатимеш повік…

Підпалив батьківське поле, 

викрав гроші, та й утік. 

Довго син молодший шлявся

по містечкам, та містам…

Там ногами віддубасять…

У мурло заїдуть там…. 

Ось, нарешті, до столиці

занесли його чорти.

-Ні! Так далі не годиться!

В депутати треба йти! 

То ж почав він серед люду

агітацію вести –

Будувать вам хати буду!

І дороги! І мости! 

Хоч і дурень був Микола, 

та довірливим лохАм

обіцяв усе навколо!

- Що захочте – те і дам! 

За «лапшу», яку навішав, 

люд його нагородив!..

Так одним дебілом більше

стало в Раді… Як завжди… 

А ми маєм те, що хтіли – 

лиш обІцянки палкі…

..........................

Обираємо дебілів, 

бо, мабУть, самі такі….