Як Ведмідь був царем
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Якось раз обідньої пори,
Меду краденого вдосталь нализавшись,
Забажалося Ведмедю, хоч умри,
Стать царем. І довго не вагавшись,
Став собі прибічників шукать.
Але хто ж підтрима лобуряку?
Ну хіба що баранів позвать,
Та шакалів, зляку-переляку.
Всі думки він вголос проревів
І лисиці тут-як-тут з`явились.
- Все ми зробимо, Ведмедю. Не журись!
Ти царюй і з нами поділись.
Та ж і думати тобі не доведеться...
Стали звірів на галяву звать,
А Ведмідь гикає та сміється.
Так зібралася у лісі звірина
І Ведмедя нарекли всі "трударем".
Хоч багато і не згідні з цим,
Та бурмила оголошено царем.
Став володар красти вже не мед,
А усе, що було у тварин.
На галявині, що спільною була,
Вже барліг, без слідства і причин.
Стало в лісі якось сумно враз...
Влада - у лисиць і баранів.
А шакали лиш пускають гази
І царю нарубують пеньків.
Щоб плигав він ними кожен день
Та не думав, що дурний, мов пень.
І зібралися тварини всі на віче -
Прокидайтесь! Батьківщина кличе!
І малі, і вбогі, і кульгаві,
І старі, і сильні, й моложаві,
- Всі повстали проти злодіянь,
Проти злиднів і поневірянь.
Далі? - Перемога! Хоч важка...
Бо боролись всі без ватажка.
А мораль у баєчки коротка:
З мудрістю, без сварки й хабаря
Обирайте Лева на царя!
Київ, 29.01.14
