Дух і душа
Немає істоти, яка була б Богом. Абсолют це не істота, а Дух - те, що не вкладається у людський розум. Наділяти Абсолют душевними якостями, притаманними людині, не є істиною. Дух не можна визначити жодним терміном, словом, поняттям чи образом. І образ, і слово, і терміни чи уявлення це засоби і спроби вимірювання чогось обмеженого, а Абсолют не може бути обмежений за визначенням. Саме слово Абсолют найбільш прийнятне, коли мова йде про Дух і Істину у найвищому сенсі цих понять. Істину, тобто Дух, можна почати пізнавати і розуміти тільки через серце, бо воно має набагато більші можливості сприйняття реальності, ніж розум. Лише йдучи за серцем, розум здатен допомагати йому у сприйманні і втіленні Духа, а не заважати. Однак серце також може і неодмінно буде помилятись, поки не навчиться відрізняти істинне від ілюзорного. У душі є дві можливості – орієнтуватись або на розум, або на почуття. Якщо вона зважатиме виключно на розум, то буде помилятись завжди. А якщо обере своїм Вчителем серце, то помилятиметься лише доти, доки не навчиться відрізняти «правого» від «лівого». Власне, ученицею є душа, а не серце, бо серце це лишень приймач і передавач усього діапазону почуттів – від найнижчого негативу до найвищого позитиву, доступного людині. Почуття це своєрідні сигнали присутності дії і впливу тих чи інших духів на духовно незрілу душу людини. Душа робить вибір, зупиняючись на тих чи інших почуттях, сприймаючи їх, як свої, і таким чином розчиняє і втілює їх у собі і своєму житті. З часом душа стає подібною до тих сутностей, яких вона обрала сама в якості вчителів. Серце пропонує їй все, як приймач пропонує слухачеві всі хвилі ефіру, які він здатен сприйняти. Одначе душа не тільки слухачка і учениця, але й втілювачка на видимому плані, матеріалізуючи через розум і тіло все те, що вона сприйняла і зробила своїм духовним надбанням. Ось чому Христос навчає людину збирати квіти, а не бур’ян, і чому Євангеліє називає Бога Любов’ю – щоб людська душа серед шуму різних голосів ефіру, серед галасливих і підступних реклам, серед брехливого, легковажного і сентиментального, серед океану «цікавого» знайшла найвищу хвилю – голос істинної Любові, голос свого Всевишнього Я і орієнтувалася тільки на нього. Тоді все, що вона почує і побачить в житті, буде фільтрувати через серце, в якому звучатиме лише цей голос, голос справжньої Любові. Вона побачить і весь світ і саму себе в іншому світлі, у Світлі Любові, і сама стане подібною до Світла, а Небо буде її реальністю.
Наша реальність – це Дух, якого ми обрали свідомо чи несвідомо і в якому перебуваємо. Обрати несвідомо можна лише негатив. Несвідомо обрати Істину неможливо. «Дух є Істина» - сказав Христос, маючи на увазі Дух правдивої Любові. Правдива ненависть не є істиною, а духом збочення, спотворення істини.
02.06.2016 14:19 