22.04.2016 12:05
18+
225
    
  2 | 2  
 © Олександра

Жаль

Жаль

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Мені так жаль, що ти не чув моєї мови.

Не так багато, як хотіла б я.

А я не знаю, чи твоя є кольорова, 

І я не чула в тебе про життя.


Невже так легко прив`язатись до людини?

Коли насправді - один одному чужі!

Я ще шалена, я іще мала дитина.

І я не тямлю, що кипить в моїй душі.


Жалію. Хоч і вчили, що - не можна...

Але ж мотузки тиснуть на руках!

І кожна мить лишається тривожна, 

І вибухом спалахує в думках...


Пробач, якщо я дивна й нерозумна.

Сьогодні не писатиму тобі.

Та й не писала. Звично, хоч і сумно.

Та в цьому не зізнаюсь я собі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.04.2016 01:27  Серго Сокольник => © 

Ех... Жіночно...

 22.04.2016 22:53  Світлана Рачинська => © 

Так зворушливо і чисто про незвідані раніше почуття... Дуже гарно!