22.04.2016 12:05
© Олександра
Жаль
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Мені так жаль, що ти не чув моєї мови.
Не так багато, як хотіла б я.
А я не знаю, чи твоя є кольорова,
І я не чула в тебе про життя.
Невже так легко прив`язатись до людини?
Коли насправді - один одному чужі!
Я ще шалена, я іще мала дитина.
І я не тямлю, що кипить в моїй душі.
Жалію. Хоч і вчили, що - не можна...
Але ж мотузки тиснуть на руках!
І кожна мить лишається тривожна,
І вибухом спалахує в думках...
Пробач, якщо я дивна й нерозумна.
Сьогодні не писатиму тобі.
Та й не писала. Звично, хоч і сумно.
Та в цьому не зізнаюсь я собі.
