Пробач, народе...
Пробач, народе мій… Я плачу,
коли дивлюся, як ростуть тарифи…
Не думай, що мені від того краще,
що змусив я тебе на ладан дихать…
Але так бУло! Є! І далі буде!
Бо є пани, які керують нами!..
І є прості, звичайні, добрі люди,
яким судилося вродитися лохами!
Тому, народ, така у тебе доля –
тупим, та безсловесним бути бидлом.
Хіба ж не бачу я, що босі ви, і голі?!
Мені й самому вам брехати остогидло!
Але платити треба, мій народе…
Бо скаже панство – Вов, якого хера
не платять ті задрипані уроди?!
Чи не сподобалась професія прем’єра?!
А я ще молодий, і жити хочу!
Не бачити ні бідності, ні лиха!..
Тому сплатіть рахунки, поторочча,
допоки ще не перестали дихать!