12.05.2016 06:24
для всіх
207
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Віра, надія, любов

Я бачив як віру ховали, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

Бо плакать гріхи не давали, 

Безмовно це кожен робив.


А віра вмирала в задусі

В душі зашкарублій в гріхах, 

І кожен зневіритись мусів, 

Безвір`я пустивши під дах.


І віру сховали ми тихо, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

В душі поселилося лихо, 

І відчай усіх полонив.


Я бачив надію ховали, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

Бо шляху до щастя не знали, 

Безмовно це кожен робив.


Надія вмирала поволі, 

Згасала у наших очах, 

І ми підкоряючись долі, 

Безвихідь пустили під дах.


Надію сховали ми тихо, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

В душі поселилося лихо

І відчай усіх полонив.


Я бачив любов як ховали, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

Бо ненависть люди пізнали, 

Безмовно це кожен робив.


Вмирала любов від нестачі

Надії і віри в ці дні, 

Бо гніву джерела гарячі

Згасили любові вогні.


Любов поховали ми тихо, 

Сльозинки ніхто не зронив, 

В душі поселилося лихо, 

І відчай та гнів полонив.


Не стало на білому світі

Надії на краще буття

І віри у Божі завіти, 

Любові - творити життя.


Так царство антихриста прийде, 

Здичавіє люд на землі, 

І сонце над нами не зійде, 

Загинемо всі у пітьмі.



м. Київ, 08.03.99.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.05.2016 09:09  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш, на народну думу схожий.

 12.05.2016 10:31  Валерій Левкович => © 

Чудова філософська поезія.