Львівський дощ
Знов оплакує втрачені дні.
З мокрих площ
Виганяє усіх. Ми одні.
Блюз дощу.
По одинці співає фонтан.
Плач дощу.
Та мелодія вільна, проста.
Львівський дощ.
Омиває захмарений Львів.
Скільки прощ
Приховало те соло дощів.
Гримне грім.
По калюжах відлунює ритм.
Тону в нім.
У полоні покинутих рим.
