112 драконових років

з рубрики / циклу «Дракони і замки»

Мені драконових минає сотня років.

Моїй душі - минуло тисячі...

А ще мільйон іти по світу кроків,

Ще засинати дивом уночі.

Я вільна, бо ніколи не любила.

І крила чорні - сильні й молоді,

Але одній життя прожить несила,

Мене тримають хмари золоті...

Мені так тужно, ніби на чужині,

Мені болить. Чого?

Хтозна, хтозна...

Літаю я немовби на жарині,

Пече мені, вже лава йде рясна...

А я жива. Дракон я.

Виживаю.

От знову попіл сірий лиш зітру...

Драконе мій, скажи мені, - спитаю

Коли я вперше у душі помру?

Коли я здамся й крила поламаю?

- Недовго, знаю. Довго вже мовчу.

Драконів Королеву привітаю,

А потім вниз собі і полечу.

6 червня 2016 року