07.06.2016 11:57
for all
67 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Олександра

112 драконових років

112 драконових років

Мені драконових минає сотня років.

Моїй душі - минуло тисячі...

А ще мільйон іти по світу кроків,

Ще засинати дивом уночі.


Я вільна, бо ніколи не любила.

І крила чорні - сильні й молоді,

Але одній життя прожить несила,

Мене тримають хмари золоті...


Мені так тужно, ніби на чужині,

Мені болить. Чого?

Хтозна, хтозна...

Літаю я немовби на жарині,

Пече мені, вже лава йде рясна...


А я жива. Дракон я.

Виживаю.

От знову попіл сірий лиш зітру...

Драконе мій, скажи мені, - спитаю

Коли я вперше у душі помру?


Коли я здамся й крила поламаю?

- Недовго, знаю. Довго вже мовчу.

Драконів Королеву привітаю,

А потім вниз собі і полечу.



6 червня 2016 року

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.06.2016 11:55  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! 

 08.06.2016 09:54  Тетяна Белімова => © 

Трішечки сумно, але не безнадійно))
Казкові образи і пейзажі!