112 драконових років
з рубрики / циклу «Дракони і замки»
Мені драконових минає сотня років.
Моїй душі - минуло тисячі...
А ще мільйон іти по світу кроків,
Ще засинати дивом уночі.
Я вільна, бо ніколи не любила.
І крила чорні - сильні й молоді,
Але одній життя прожить несила,
Мене тримають хмари золоті...
Мені так тужно, ніби на чужині,
Мені болить. Чого?
Хтозна, хтозна...
Літаю я немовби на жарині,
Пече мені, вже лава йде рясна...
А я жива. Дракон я.
Виживаю.
От знову попіл сірий лиш зітру...
Драконе мій, скажи мені, - спитаю
Коли я вперше у душі помру?
Коли я здамся й крила поламаю?
- Недовго, знаю. Довго вже мовчу.
Драконів Королеву привітаю,
А потім вниз собі і полечу.
6 червня 2016 року