12.06.2016 23:59
для всіх
239
    
  1 | 1  
 © Тетяна Чорновіл

Пропаща душа

Пропаща душа

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«Если «видевше свет вечерний»,
«Из первых таежных тетрадей»

Коли «бачивши світло вечірнє»

Заведуть – не здивуюсь я.

З віком тягне в церкви безмірно

Забобонна душа моя.


Дух дешевих свічок питання

Збурить згадкою в голові.

Як живеш ти, святая Таня, 

В краснозірній моїй Москві?


В монастирському десь наряді

Підмітаєш ти мостову, 

Сніг війнувши, мов на параді

Парашутами на Москву.


Чи під церквою носиш кружку, 

І читаєш з нудьги Псалтир.

Золота ти моя подружко, 

Запроторена в монастир.


В жирнім первопрестольнім дзвоні, 

Позабувши про вищий сан, 

Зирить архієрей на амвоні

На тендітний твій юний стан.


Подає тобі стиха знаки

Про таємну любов свою, 

Щирить усміх протодиякон

Проказавши єктенію.


Пощастить – то схилившись близько, 

Подаючи Христову кров, 

Сам єпископ тикне записку

Про свою пресвяту любов.


Ні анапеста, ні хорея

В мить заздравну мені не жаль

На такого архієрея, 

Що втішає твою печаль.


Опісля ти зійдеш на паперть, 

Вся поникла від суєти, 

Вовняне підібгавши плаття

Із патьоками «теплоти».


Ти на паперть святого храму

Виступаєш, якась чужа, 

Ждеш мене, з виду знатна дама

І пропаща навік душа.


_


Если «видевше свет вечерний» 

Запоют мне — не удивлюсь. 

Я всё старше, всё суеверней,  

Всё церковнее становлюсь.


И меня вечерами тянет

В тёплый запах дешёвых свеч. 

Как живёшь ты, святая Таня,  

В краснозвёздной моей Москве?


В монастырском своём наряде

Подметаешь по мостовой,  

И снежинки, как на параде

Парашютами над Москвой.


Или в церкви ты ходишь с кружкой,  

И читаешь, томясь, Псалтырь. 

Золотая моя подружка,  

Заключённая в монастырь.


Вспоминается мне колокольный

Маслянистый и жирный звон. 

Архиереи в первопрестольной

Подвигаются на амвон.


И тебе подавая знаки,  

Выдавая любовь свою,  

Улыбается протодьякон,  

Возглашая ектению.


И тебе, наклоняясь близко,  

Предлагая Христову кровь,  

Сам епископ суёт записку

Про божественную любовь.


Ни анапеста, ни хорея,  

Мне заздравных минут не жаль

На такого архиерея,  

Утешающего печаль.


Ты выходишь потом на паперть,  

Оглушённая суетой,  

И твоё шерстяное платье

Перепачкано «теплотой».


И на паперть святого храма

Поднимаешься, чуть дыша. 

Там меня ожидает дама,  

Погибающая душа.


Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.06.2016 01:56  Серго Сокольник => © 

Це ЧУДОВИЙ ВІРШ. Я просто ДОТОРКНУВСЯ ДО НЬОГО, Складний переклад... Ви ТРУДІВНИЦЯ, Таню. Вам ВОЗДАСТЬСЯ ПО ПРАЦІ...

 13.06.2016 08:33  Георгій Грищенко => © 

Як завжди класний переклад чутливого вірша.