Перша вранішня замальовка
Вранішні тіні дерев знову розчулені сонячною росою,
Їм ніколи не відчути на собі той незбагненний відблиск небесної сфери...
А навколо ж так гарно,
Що навіть з похрапуваням вітру
гіллясті тіні погойдують сонно-тремтливий настрій.
Прокинулась літня прохолода!
А я, крокуючи й за мить стрепенувшись, знову насолоджуюсь погладжуванням світопроменів - до усмішки...
Рефлекторно мружачись,
підігрую пустотливо-дитячим зайчикам...
Та що ж це я?..
Пора повертатись до гаму транспортних баталій понеділка:
автопробіг-підземні лабіринти - і знову світло наприкінці тунельного маршруту...
Привіт вам голуби)!
Можливо, десь там з учора,
сьогоднішній день очікувався похмурішим...(не з легких - як то кажуть)
Хтозна,
Що там,
Як...
А здогадайтесь...
Та погляд вгору знов
пробудив біловухатих... -
І в зіницях з`явились веселики
)) все буде....!
