У тиші крок лунає дико...
У тиші крок лунає дико,
А ти стоїш і не кричиш…
Невже не чуєш, що се лихо,
І з ним в огні молитв гориш?
Молилась, плакала, благала
Стражденну долю зупинить.
Невже, небого, ти не знала,
Що в сінях смерть уже стоїть?
Ти впала, підвелась і… впала…
На дно, у пекло, в ніжність лат.
І ти?.. невже ти не кричала?
«Як закричиш? Цей голос – кат…»
Ти зупинилася, мовчала;
Закута кригою земля;
А ти Маріє, ти страждала
Як Україна молода…
