14.06.2016 23:35
for all
69 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Богдана Пілецька

До Ночі

До Ночі

Чаклунко зваблива, ти знаєш про власну красу?

Яка ти п`янка у одвічнім своїм супокої.

На осуд до тебе і мрії, й тривоги несу.

Розради напитись, чи тиші невтішно-терпкої.


В тобі - океани загадок, моря таємниць, 

Емоцій людських, почуттів і гріхів опівнічних.

Втікаєм до тебе зі світу буденних в`язниць

У вимір заблуканих тіней і звуків магічних.


Наосліп ступаючи стежкою хто зна куди, 

Під ковдрою хмар темно-синіх, в обіймах у вітру...

Чи папороть нам замережить цвітінням сліди?

Й змалює свою, невідому нікому, палітру?


Які ще секрети ховаєш, царице земна?

Чому не розкажеш про те, що ти чуєш по світі?

… Мовчить так велично, і так непохитно вона.

Лиш в темряві тихо тремтять і шепочуться віти.




14.06.16.

Публікації: Богдана Пілецька

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.08.2016 20:17  Каранда Галина => © 
 15.06.2016 22:24  Світлана Рачинська => © 

Загадково, красиво! Гарна у Вас лірика, Богдано!.. 

 15.06.2016 14:23  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий емоційний вірш. Таємниче і магічно відчувся мені.