Вітри над чебрецями

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

П’янкі вітри над чебрецями

Лілові струшують казки,

А ніч шукає манівцями

Намиста росяні разки,

Що розгубила в чар омані.

Ступлю в ті чари неозорі

Аж ген за вітряну межу,

Смородинові стиглі зорі

З небес захмарених струшу

Між цвіту трепети незнані.

Хай за вітрами скніє лише

Блідого місяця дозір

Та ніч цілунок твій колише

На смак смородинових зір

У сну медовому тумані.

Візьміть участь в обговоренні

03.07.2016 03:57 Серго Сокольник => ©

І я з Вами, Таню) Можна?

01.07.2016 10:22 Олена Коленченко => ©

"П’янкі вітри над чебрецями
Лілові струшують казки" - Дуже касиво)) Ваші вірші вражають подихом неземної краси, і ти опиняєшся в полоні дивовижної казки))

30.06.2016 17:47 оксамит => ©

Як же гарно!!!

30.06.2016 08:51 Тадм => ©

казково!

Чудовий вірш із чудовими враженнями від казкової краси природи. Класно!

Так чебрецево-магічно)... прекрасно, Тетяно!

Легко, гарно, смачно!))

Красиво)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ