Триптих про зраду і перемогу

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Удавишся собою, Сатано,

З’їдаючи, що бачиш, змію лютий…

Але піднімуть очі скоро ЛЮДИ –

І кривду сіру скинуть – аж на дно.

Нехай сидить… І знає свій шесток,

А Правда розпросторить вільні крила!

І вийде так, як радить Божа сила,

І наволочі буде ще УРОК.

***

Спала денна спека… Тихо… Сутеніє…

Лесю, коло тебе серце кам’яніє.

Образ твій дівочий – у нових кайданах…

Ворог знов регоче – ненаситний, п’яний.

Києве єдиний, я тебе кохаю… Кожен закапелок

Я з дитинства знаю. Вулиці й провулки –

Знов до Лесі вийшла… А за мною – літо,

А за мною – вірші…

Їх зберу докупи, до рядка – рядочок…

Коли серце любить, то співати хоче!

***

Синя, мов небо,

Біла, мов хмари –

Плине могутня ріка…

Днина спекотна –

Марево й чари…

Милий Дніпро – на віка.

Все промине,

Все розсиплеться прахом…

Справжнє – ніколи в житті!

Духом Любові –

Соколом-птахом –

Мічені гори святі.

Дніпре чудовий,

Батьку розлогий,

Ти Україну храни!

Не перекрити

Грізні пороги –

Змиють сліди Сатани.