Україні
Скільки ж, Мамо, тебе катували
вороги та пройдисвіти вічні,
потерпала...століття навали
відбивали сини твої з Січі,
Скільки ж, Мамо, дітей твоїх світом
у вигнанні загинули разом,
немовлята твої несповиті
пухли за людожерським наказом.
Скільки ж, Мамо, чужинців і татів
ти приймала, розкривши обійми,
а вони все плювали, прокляті,
у твої, у незомкнені вії.
Скільки ж, Мамо, ганьби ти стерпіла
від недолюдків, дідька нащадків,
я того зрозуміти несила:
хто такі нав`язав нам порядки.
Але, Мамо, тобі обіцяю,
як донька, що від сну пробудилась:
ти зажеврієш мальвою в гаї
та калиною, що не схилилась.
Харків, 9 лютого 2015
