09.07.2016 00:21
for all
105 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Вулпекула

Україні

Скільки ж, Мамо, тебе катували 

вороги та пройдисвіти вічні,  

потерпала...століття навали 

відбивали сини твої з Січі,  

Скільки ж, Мамо, дітей твоїх світом 

у вигнанні загинули разом,  

немовлята твої несповиті 

пухли за людожерським наказом. 

Скільки ж, Мамо, чужинців і татів 

ти приймала, розкривши обійми,  

а вони все плювали, прокляті,  

у твої, у незомкнені вії. 

Скільки ж, Мамо, ганьби ти стерпіла 

від недолюдків, дідька нащадків,  

я того зрозуміти несила: 

хто такі нав`язав нам порядки. 

Але, Мамо, тобі обіцяю,  

як донька, що від сну пробудилась: 

ти зажеврієш мальвою в гаї 

та калиною, що не схилилась. 



Харків, 9 лютого 2015

Публікації: Вулпекула

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.03.2017 23:07  Надія Крайнюк => © 

Дякую за такий сильний вірш. Багато поневірянь випало на долю нашої України. І кінця поки що цьому не видно. На жаль! ***Краще мабуть дочка (не донька). Через наголоси. ***Юля, вітаю зі святом 8 березня! Бажаю успіхів, здоров`я, щастя! З повагою!  

 11.07.2016 10:27  Тетяна Белімова => © 

Важко читати, але потрібно. Особливо тим, хто ще не прокинувся... 

 10.07.2016 14:14  Каранда Галина => © 

 10.07.2016 04:08  Серго Сокольник => © 

Гарно) Вітаю Вас) 

 09.07.2016 10:06  Наталія Бугаре => © 

Гірко так і щиро, не вірш - біль в рядках... Ох, нещасна наша Неня. В усі віки дісталось їй від зайд, бажаючих землі родючої і рабів роботящих.