Злива в Україні
з рубрики / циклу «Про долю»
Дощ просили, не було,
А тепер, немов на зло,
Йде без впину день та ніч,
Та не в тому моя річ.
Геть земля вже закрутилась,
Мовби зовсім з ритму збилась,
То пече, то заливає,
За що карає певно знає.
Занапастили її всюди,
Дуже вже невдячні люди,
Там рубають, там ламають,
Про святе всі забувають.
Гаманці тріщать по швах,
Каяття не йде і в снах,
А, як житимуть онуки,
За що їм терпіти муки?
Помолодшала смерть геть,
Цвинтарі забиті вщерть,
Молодь, діти серце крає,
Україна стогне, плаче,
Дехто тішиться і скаче,
Дощ іде, немає впину,
Заливає Україну.
м. Славута,
