Надвечір’я липневе до сказу пронизане тишею

з рубрики / циклу «Літні мотиви»

бовваніють думки - силуети знебарвлених трав

непомітно якось усі сумніви вкотре залишені

лиш уява малює відбитки ранкових заграв

Навіть тіні мовчать засоромлені, вицвілі, знічені…

Що, здавалось, для них оці тлінні тривоги/жалі?

Тільки, диво, печаттю прощання гіркого відмічені

темні контури їхні на жовтогарячому тлі….

І тремке надвечір’я укотре збирається поспіхом

у незвідане завтра – сукупність живих протиріч

Озирається якось невпевнено – приязно й з острахом,

ніби свідчить безмовно, що любить схвильовану ніч

Миргород, 30.07.2016

Візьміть участь в обговоренні

02.08.2016 03:38 Серго Сокольник => ©

О... Я люблю вночі прогулятись спекою... Це мені нагадує пустелю... Я люблю пустелю уночі...

Гарно! "До сказу пронизане тишею" особливо відчулось! ))

дуже гарно.
мені лиш не вистачає по трискладовому слову в першому і третьому рядках другої строфи...

Ніч схвилована
серце в душу хвилює,
Хвилювання усі співпадають,
бринять в унісон,
Хто потрібен -
оцей він неспокй відчує,
Хай усіх огорне ,
наче мрія,
схвильований сон.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ