Зажди, не застібай крючки,
Не час тобі в дорогу,
Зіниць розширені кружки
Не звужуй на тривогу.
Трава у досвітку красі
Снить блиски слізноросі,
Де ж бачено, щоб по росі
Ходили ніжки босі.
Холодні сльози ті на сміх
Потопчеш зі спокою –
І звалить лихо тебе з ніг
Простудою тяжкою.
_
Ты не застегивай крючков,
Не торопись в дорогу,
Кружки расширенных зрачков
Сужая понемногу.
Трава в предутренней красе
Блестит слезой-росою,
А разве можно по росе
Ходить тебе босою.
И эти слезы растоптать
И хохотать, покуда
Не свалит с ног тебя в кровать
Жестокая простуда.
