Житло зачувши, кінь хропе,
Насилу тягне ноги,
Немов на зйомці ми себе
Зримо в снігу дороги.
Ми їдем, їдемо, німі,
Мовчанка всіх єднає.
Штурхан у спину лиш у тьмі
В нутрі життя пізнає.
На вікон блиск здригнусь лицем,
Тепла відчувши втому.
Я краще був би мертвецем,
Щоб може хто заніс тихцем,
Хоч до якогось дому.
_
Жилье почуяв, конь храпит,
Едва волочит ноги,
Нас будто съемкою «рапид»
Снимали по дороге.
Мы едем, едем и молчим,
Вполне глухонемые,
Друг другу в спину постучим
Пока еще живые.
Мне трудно повернуть лицо
К горящим окнам дома,
Я лучше был бы мертвецом,
Меня внесли бы на крыльцо
К каким-нибудь знакомым.
