Перед вогнищем Бельтейну
Серпокрильці гаптують хмарини -
Виш`ють літо, хоч що не кажи...
Заплітається травень у рими,
Заховавши дощі за дверима,
Там, де ти - мені завжди чужий...
Я зберу сніжно-зоряні трави,
А кохання на порох змелю.
Ти - в полоні своєї уяви...
У Минуле мости-переправи
Пломеніючим зіллям спалю.
Хай вогонь піднімається вгору -
Мої пута згорають у нім,
Горять спогадів темні потвори,
Розлітається іскрами ‘вчора’
Я - вже вільна у світі живім!