02.08.2016 15:32
© Савчук Віталій Володимирович
Я заплющу очі
з рубрики / циклу «життя»
Я заплющу очі й поблукаю світом
Я знайду те місце де буяють квіти.
Де живе стежина, що веде до неба,
Де самотність – щастя, не болить без тебе.
Я піду по стежці у високі гори
Хай мене не мучать ні чуття, ні горе.
Я заплющу очі, звисну понад прірву,
І у тиші разом, сон неспішний вирву.
У високі трави, поселю я тіло
Від тяжкої праці щоби відпочило.
І хвилясту хмарку прив’яжу до дуба,
Щоб обіднє сонце не пекло у чуба.
Я прокинусь вранці, вмиюся росою
І своїм спокоєм, поділюсь з вербою.
Квітам прочитаю я віршів рядочки,
А вони на вдячність розгорнуть листочки.
Можна до нестями так от мандрувати,
Тільки треба вміти очі закривати.
А коли у мандрах напосяде втома,
Очі відкриваєш, і умить ти дома.