15.08.2016 21:38
© Савчук Віталій Володимирович
Попіл
з рубрики / циклу «життя»
Здрастуй не нове життя!
Крок у чиєсь невідоме.
Що ти? Думки? Каяття?
Може ти жах підсвідомий?!
Що ти? Ранкова зоря?
Може ти сонця відтінок?
В світі є ти, і є я.
Наших чуттів дитбудинок.
Що мені врешті з цього?
Ані тепла, ані ласки.
Де мені стріти того,
В кого обличчя без маски!
Той хто не грає в слова,
І не жонглює чуттями.
В кого трава, - це трава,
А не розмазані плями.
Здрастуй мій вечір сумний,
З дахом побитим зірками.
Я не змінивсь, я такий
Попіл коханий вітрами…
