Поцілунок

з рубрики / циклу «Про любов...»

Не відпускай мене…

Затримай…

вигадай що- небудь.

Нехай ця мить ще не минЕ.

Нехай хоч цілий Світ засудить,

я залишУся, будь що буде…

Не йди…

спинися, озирнись!

Почуй несказанне прохання,

В бездонній глибині зіниць

Ти ж прочитав моє зізнання…

І я твоє зчитала теж.

Лишайся…

випий трунок

і спрагу, що нуртує утамуй.

Такий жаданий поцілунок,

прошу ні миті не марнуй!

Зізнаюсь…був…

у мріях він вже був.

Відчуй…

усе частіше подих,

так солодко і млосно водночас.

Легенький дотик з розуму як зводить-

вуста, тіла …у ритмі джаз...

І байдуже, що потім,

цю мить шалену подаруй…

Візьміть участь в обговоренні

Красиві рядочки)) Про кохання ти так рідко пишеш, а воно, певно, хоче, аби ти про нього теж щось сказала))
Це не дебют, звісно, у любовній ліриці, але сприймається як нова сторінка)) Пиши ще!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ