Тридцятилітня війна в Україні

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Тридцять літ проминуло –

триває і досі війна...

Од тих пір, як Чорнобиль зірвався –

Зоря Полинова...

Щем у серці відлунює,

срібна вібрує струна:

Коло дому – ординці…

Батий підступається знову.

Буду в дзвони вселенські

набатом-рядком калатать –

І будити СВІТИ:

«Бороніть-но Вкраїну, панове!..»

Ті – мовчать… Підраховують щось…

Ворог-тать

Закриває собою все небо –

й Зорю Полинову.

Забирайся, о варваре…

Геть од порогу… Іди…

Розсуди нас, мій Боже…

Управ… Я молю і благаю!

Цю сердечну молитву добуду –

як злото з руди...

Шкірить ікла шакалячі хижа,

розбещена зграя.

Дай-но, Боже, надію… Але...

Наче скеля – мовчиш...

Хтось царя посадив...

І штовхає назад – у минуле...

Над проваллям бездонним,

о СВІТЕ, правічно летиш...

Розривають нутро твоє біле

ВСЕЛЕНСЬКІ АКУЛИ.

Фото з мережі Інтернет.