28.08.2016 22:12

для всіх

223

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

В колисанці завітрених колось

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Снами сонце духмяне зайнялось

В колисанці завітрених колось, 

А по неба безкрайого канві

Шиє ніч золотавий зоревій.

Між казок шелесткої дивини

Розлетілись метеликами сни.

З крилець трепету в росяній траві

Я замріяний сон шукаю твій.

Лину в трепети сну на манівці

З полохливим метеликом в руці

Там, де в ніч перестиглі вівсюги

Щось шепочуть про знахідку мою.

Поки шиє ще ніч ясні зірки, 

Б’ється серце метеликом з руки.

Я ковток легковійної жаги

В диво-сні спрагло з губ твоїх зіп’ю.