Лампадка
Дивлюсь в майбутнє, бачу — вогник,
я бачу ясно — у мені
той пломінь шквариться і стогне.
Він у мені, не я в вогні.
І час чекаю той покірно
сама, новенька, в темноті:
то буде правильно і вірно
в чиємусь сяяти житті.
То торжество коротке буде,
призначення мого зеніт,
мене ж бо сотворили люди,
щоб опустити на граніт,
щоб запустити в надро вогник,
щоб розвести восквицю сліз,
щоб мій тремтячий теплий погляд
по згаслим жаль живих поніс.
21.11.2015