Дівчина-Україна
Тихо плачуть хмари на міські руїни,
Ходить холод світом вже не перший вік.
Коронує осінь Дівчину-Вкраїну,
Бог благословлє вижити ще рік.
Україно мила, Дівчино журлива,
Ти ще маєш сили? Глушиш в скронях біль?
Осінь розквітає, осінь ця щаслива,
Спокій світом стелить після божевіль.
І корону злотом осінь прикрашає,
Сходить тихо, марить, ясний місяць-ріг.
Дівчина-Вкраїна крила не складає,
Вітер дикий тихо коло неї ліг.
Коронує осінь і міста, і гори,
Коронує осінь Дівчину ясну.
Дощ вдаряє в шибки: розливає море,
Дощ жаданий спокій збуджує зі сну.
