У бій

з рубрики / циклу «Тереотично»

Ти відкриваєш очі крізь сизий дим,

Лягаєш на руки, коли стріляють у бік,

Ти захистити себе вже не знаєш чим,

І навіть біль вже від тебе кудись утік.

Та хай би болів, хай би плечі ще досі згинав:

Тоді б на все інше і згадки не було б часу.

До цього ти всі перешкоди без думки минав,

А зараз збираєш на воду вечірню росу.

Та всім буде важко: настане такий момент,

Коли упадеш, а піднятись немає сил.

Коли вже й земля досягає твоїх рамен,

А треба пройти ще отой височезний схил.

А треба ще гору здолати, здолати усіх ворогів,

Бо сонце зайде і мине в цьому світі твій час,

Але навіть меч у тебе в руці прогорів,

І щит не тримає уже всі удари щораз.

Ломається купол, і зброя давно вже не та.

Ти йдеш голіруч, і лиш просиш не впасти ниць.

Ти йдеш крізь пустелю і бачиш не краще крота,

Та там, після бою, стоятимуть кілька криниць.

Та там, після бою, лежатиме спечений хліб,

І сили прилинуть десь там, після бою того.

Та дощ змиє те, від чого колись ти осліп,

А доля поверне вірнішого друга твого.

Та як вдарять списом, стрілою, залізним мечем-

Ти маєш готовим кидатися в напад, у бій,

Скровавленим не перейматись ні миті плечем,

З душі не здирати ніколи потертих надій.

Ти мусиш боротись, і мусиш перемогти,

Ти мусиш забути весь біль і усі відчуття.

Раніше не зміг би, а зараз дійдеш до мети.

Бо тут і тепер вже закладено твоє життя.