Рейки обплутують ноги вечірньому пралісу...
Рейки обплутують ноги вечірньому пралісу,
В`ється струмок в роздоріжжі лісничих шляхів.
Досить машин.
Досить звуку всесвітнього галасу,
Він не дає бути схожим на вільних птахів.
Світ цей жорстокий. Ми маємо здатність звикати
Вже і до шуму, до бійок, до крові і стін.
Звикли, що треба.
І звикли, що маєм чекати
Щоб захистив хтось всіх нас від політики й змін.
Ліс грає ранком, захований холодом осені.
Мавки виходять з дерев і шепчуть нечутно вітрам.
Трави по вінця наповнені свіжими росами,
Дятел вистукує соснами тра-тара-рам.
Сонце, ми будем подібні колись до птахів?
Мабуть.
Не в цьому всесвітньому галасі.
Ллються струмки роздоріжжям лісничих шляхів,
Рейки обплутали ноги вечірньому пралісу...
