Маріанна Спустошення
Спустошення.
Спустилося врожаєм тої осені,
Що прагнула віддати подарунками
Останній промінець тепла
Достиглого.
Окрилення.
Здавалося таким близьким, розрадою,
Що віднесла у далеч гір.
І кинуло.
Де, осене?
Твоя краса, твої плоди
Згубилися.
Спалило все пекуче сонце
І пішло за попелом.
21.09.2016 16:59 Ольга Шнуренко => © |
 Оригінально. |
21.09.2016 14:28 оксамит => © |
 Хай проходить... хоча чудово Вас розумію... |
21.09.2016 08:59 Тетяна Белімова => © |
 Мудро... Так і буває зазвичай... |
20.09.2016 20:20 Світлана Рачинська => © |
 Майстерно, лаконічно, філософськи. люблю Вас читати, Маріанно!!! |
20.09.2016 18:06 Тетяна Чорновіл => © |
 Вірш майстерний, але настрій нікуди не годиться. |